Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Парнишка, я тебе расскажу одну нереальную историю. Вот, значится, как-то раз, когда у меня был совсем отбитый наркоманский период, я решил купить закладки героина и осуществить один из своих сумасшедших экспериментов.
Super acid, малак, окс и ускоритель со мной на тот момент были в приоритете. Я хотел опробовать их побольше, чем обычно, понимаешь? И тут мне пришла идея - почему бы не поиграть в бадминтон с этими друзьями 24 часа без остановки? Да-да, какой-никакой спорт, но с наркотой. Это должно было быть что-то эпичное!
Дело в том, что у меня был свой небольшой домик, в котором я устраивал свои нелегальные пострелушки. Там была старая колба, в которой у меня всегда хранился героин. Вот такой "спортивный инвентарь" у меня был. А чтобы получить еще больший эффект от использования наркотиков, я решил приобрести эфедрин. Его использование перед употреблением заведомо усилило бы эффект.
Ну, дальше началось - я заранее запасся всем необходимым. Взял чего-то там, помимо героина, чтобы поддерживать себя в тонусе, в основном это был ускоритель.
Итак, все было готово для старта нашего эксперимента. У меня была компания друзей, которые как и я, были в поисках новых ощущений. С корешами мы даже придумали эмблему для нашей команды - "Бутиратные воины". Как говорится, название сразу говорит о стиле нашей игры.
Начали мы играть в бадминтон на моей даче. Пропажа героина не слишком меня волновала, ведь я все равно предвкушал нереальный опыт. Стычки с моими друзьями были веселыми и сумасшедшими, и наши движения на корте были неординарными и несколько неуклюжими, но зато полными энергии и эмоций.
Вот, когда мы топили уже целую сутки, даже не заметили, как все наши силы иссякли. От наших сумасшедших игр у нас полностью обломилось, мы стали бегать по корту медленно, словно дрожащие зайцы. Эфедрин, героин и прочие наркотики постепенно перестали действовать на наши организмы. Наша спортивная форма - это был просто ад из усталости вместо прокачанного тела.
Мы медленно превращались в полуотрубленных, как после десятичасового насыщенного секаса. А наша игра становилась все более и более медленной, словно мы находимся в замедленном режиме. В конце концов, мы поняли, что наши тела не выдерживают таких нагрузок и сил уже совсем не осталось. Но интуиция моих друзей проявилась последним приветом перед уходом. Они сказали: "Ну и хрен с вами, давайте воткнемся последний раз и спать".
Мы решили закончить этот нелепый эксперимент. Все снова приняли героин на закладках, и сразу очутились в состоянии абсолютного блаженства.
Каждый из нас плавно перешел в сон, становясь безразличными к миру вокруг.
Так мы Я проснулся лишь на следующий день, забыв о своем невероятном приключении. Блин, даже особо не понял, что произошло...
Такая история с закладками героина и бадминтоном, братан. Ну что, заценил мой черепаховый рассказ? Надеюсь, прикол тебя рассмешил.
На самом деле, наркотики - это никакая не игра. Они разрушают жизнь, здоровье и приводят к трагическим последствиям. Поэтому, держись подальше от них и занимайся чем-то полезным и настоящим, а не этим безумием.